Анастасія Бас, м. Одеса

Ця талановита людина має надто чуйну та тонку душу і від серця допомагає хворим дітям.

Цікаві техніки та майстер-класи (наприклад, малювання вином) теж проводить з благодійною метою.

На нашу виставку "Побачити маму" професійна художниця надіслала оригінальну роботу "Осторожно, хрупкое", яка вражає і ідеєю, і виконанням.
Уявіть, що вас дбайливо спакували в коробку на першій точці. Обклали м'якими словами і ніжними обіцянками, і відправили в світле майбутнє з позначкою "Обережно. Крихке". Але як тільки упаковка була герметично заклеєна, все попереджувальні написи були завзято проігноровані.

Автобіографія автора:

"Коли б мене запитали: «коли я вирішила стати художником?» то, напевне, мені було б надто важко дати відповідь. Адже, скільки я себе пам'ятаю – зображати побачене є для мене потрібним та важливим як дихати та ходити.

Пригадую, в дитинстві, коли інші діти сумували з приводу поганої погоди чи відсутності друзів, то я завжди знаходила собі заняття – малювати!

Все, що траплялося мені на очі однозначно мало бути замальоване на папері. Що правда не завжди та не відразу виходило все таким як хотілось і тому одного доленосного дня в моєму житті окрім загальноосвітньої школи з'явилась ще й художня та друзі однодумці в обличчі учнів та вчителів.

Перший свій день в художній школі я пам'ятаю так, неначе він відбувся саме сьогодні. Я надзвичайно хвилювалась, а раптом мене не візьмуть, раптом мої вміння будуть не настільки вже й достатніми і чогось, я була цілком переконана, що доведеться малювати на іспиті козу. Та мої хвилювання виявились марними і мій другий дім ( іншими словами я просто не можу назвати цей заклад) гостинно відчинив свої двері та запропонував поринути в багатовікові знання світового мистецтва.

Першою людиною яка допомогла мені здобути ці знання була Черняхівська Неля Григорівна з якою у нас і до нині є багато спільних мистецьких тем для розмови. Якою б не була погода питань йти чи не йти на уроки в ДХШ у мене навіть не виникало. Навпаки, я чітко розуміла, що знань які я отримую тут мені очевидно замало адже запитань про основи зображальної грамоти з кожним роком навчання лише більшало. Тому питання до якого ВУЗу вступати та на яку професію в моєму житті було однозначним. І закрутився безкінечний калейдоскоп барв мого життя.

Безцінним досвідом стало навчання в Рівненському державному гуманітарному університеті, де за п'ять років я познайомилась з багатьма геніальними педагогами-наставниками, моїми викладачами були художники відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами тому я з жадністю переймала їх творчий досвід.

Особливі слова вдячності хотілося б висловити відомій художниці та майстру декоративно-прикладного мистецтва Охримик Олені Степанівній яка від першого до п'ятого курсу навчання була моїм наставником, куратором та взірцем творчої особистості. Вона якось відразу виокремила мене від інших студентів ще на фазі абітурієтки і вимог до моїх робіт ставила в рази більше тому працювати над вдосконаленням свого творчого потенціалу доводилось невпинно та максимально багато. Та це було лише на краще! І результат того вартував. Навіть через плин часу я вбачаю в собі її вагомий творчий внесок, її любов до кольору до пошуку його багатогранності проріс в моєму серці на завжди.

Навіть сама не розумію коли і як сталося так, що теорія прописана в підручниках з академічного рисунку та живопису стала не науковою інформацією, а звичайною життєвою нормою при написанні власних полотен. Саме в процесі навчання у ВУЗі сформувалась моя жага до реалістичного класичного живопису, рисунку та творчих авторських композицій. На сьогоднішній день я володію, можна сказати, всіма відомими техніками та технологіями зображення дійсності і новомодніми і класичними працюю в таких жанрах як портрет, пейзаж, натюрморт, працюю як майстер декоративно-прикладного мистецтва виконую розписи на одягу, склі та кераміці тчу гобелени та ін. займаюсь іконописом, та в приорітеті залишається академізм!

В свій час у моєму становленні як митця, чинне місце зайняв час котрий я працювала дизайнером в м. Києві тоді я вперше практично відчула як можна застосувати свої знання на практиці. Не менш творчим та плідним періодом мого життя, дванадцять років, є моя педагогічна робота в Грицівському вищому художньо-професійному училищі № 19 де увесь мій робочий день був тісно пов'язаний з творчістю, створенням та написанням картин та навчанням учнів. Саме цей час чітко показав, що вислів "художник обов'язково має бути вільним" не є правдивим. На ряду зі становленням себе як митця я знайшла себе як педагога.

Мої учні надихнули мене на написання наукового посібника під назвою "Патріотичне навчання молодого покоління " який був в свою чергу схвалений Науково методичною радою НМЦ ПТО ПК для використання в закладах освіти в 2016р., також була автором конкурсної роботи «Патріотичне виховання учнів ПТНЗ на уроках живопису» робота відзначена дипломом та срібною медаллю виставки в своїй номінації 12-14 Березня 2015 р. в м . Київ на міжнародному конкурсі «Сучасні заклади освіти 2015», щорічно постійно брала та беру і сьогодні участь у різноманітних конкурсах де теж маю призові місця та пишу свої статті на міжнародні Онлайн конференції. За результатами своєї педагогічної праці отримала кваліфікаційну категорію «Викладач вищої категорії».

Мої учні під моїм керівництвом теж систематично брали участь в усіх можливих конкурсах де теж здобували призові місця. В даний час багато з них теж працюють на мистецькій ниві та пожинають вже свої плоди творчих авторських здобутків, але й до тепер ми підтримуємо дружні стосунки та авторитет педагога-наставника не втрачає свого значення та ваги. Сьогодні я чую від своїх учнів ті самі слова вдячності які у свій час я висловлювала своїм педагогам, а це, на мою думку, є найбільшою відзнакою для вчителя. З плином років в моєму житті стало нерозривним та невід'ємним два Я –«Я –художник » та «Я –педагог » які навчились не лише не заважати одне одному, а й стали єдиним цілим.

На сьогоднішній день я працюю вже в іншому навчальному закладі Шепетівській спеціалізованій загальноосвітній школі N 2 з поглибленим вивченням основ економіки та правознавства . Напевне це доля привела мене знову у школу. Сьогодні мої маленькі «комашки» та юнаки і дівчата на уроках та на занятті гуртка « Кольорова феєрія» тішать своїм неповторним мисленням та бажанням вчитися, отримують свої нагороди в різноманітних конкурсах міського, регіонального та всеукраїнського рівнів. Тішать моє серце мистецькими мріями і я точно знаю, що все в них обов'язково вийде, адже ми будемо до цього йти крок за кроком все впевненіше і впевненіше.

Наряду з численними спільними виставками та виставками- конкурсами разом з іншими художниками маю і авторську виставку яка відбулася саме в рідному мені місті Шепетівка під назвою «Барви рідної землі» на відкриття якої були запрошені найближчі родичі та близькі мені люди. Презентація вернісажу виставки відбулася 7 липня 2015р. у виставковій залі музею Миколи Островського.

Я дуже вдячна Богу та моїм рідним за те, що Він подарував мені саме такий дар, бо завдяки цьому моє життя набуло безліч фарб, що течуть не лише на полотнах та думках, а і в кожній клітинці мого тіла, а родина з розумінням відноситься до того, що у моєму житті іноді занадто мало часу залишається для них"

Олена Кутецька

Народилася і проживаю в мальовничому селі Скалева на Новоархангельщині. З дитинства мистецтво було для мене великим неосяжним захопленням, яке з часом стало улюбленим заняттям, а згодом і основною роботою.

В шкільні роки відвідувала гуртки, приймала участь і перемагала в конкурсах з образотворчого та декоративно прикладного мистецтва. В середніх класах завдяки урокам праці захопилася пошитям і дизайном одягу і тому після закінчення 9 класу школи в рідному селі, у 2010 році вступила до ліцею.

У 2014 р. почала навчатися в Уманському державному педагогічному університеті ім. П.Тичини, який успішно закінчила в 2019 році і отримала диплом магістра за спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва. Два роки вже як працюю керівником гуртків в Скалівській загальноосвітній школі.

У вільний від роботи час створюю авторські тематичні витинанки, флористичні картини та об'ємні композиції. Пробую працювати в різних техніках: пастель, олійний живопис, графічні роботи гелевою ручкою,вишивка,ниткографія…Дуже люблю працювати з глиною, робити посуд, найрізноманітніші скульптурки, іграшки-свищики, кулони, магніти.
З великою повагою відношусь до творчості художників та народних майстрів у жанрі декоративно-прикладного мистецтва.

Найбільшими цінностями вважаю любов до Батьківщини, її багатогранної культури і повага до Людини та її праці, незалежно від віку та національності. Люблю коли мої роботи приносять радість, усмішку, приємні спогади і емоції.

ДЕКОРАТИ́ВНИЙ РО́ЗПИС – спосіб декорування інтер'єрів та екстер'єрів споруд, творів декоративно-ужиткового мистецтва; один з основних виражальних засобів монументально-декоративного мистецтва. Громад., житл. та культові споруди оздоблюють настін. розписами (альфрейні розписи, фрески), нар. житло – витинанками, мальовками.

Історія створення. В чому натхнення.
В кінці 2019 року, знаходячись на лікарняному ліжку, в моїй голові роїлися ідеї в перемішку з різними думками та станами. Саме тоді і з'явився задум цієї картини.

Я робила різні замальовки, але всі вони були в тумані. Можливо через те, що в нашому житті бувають періоди, коли хочеться, щоб нас закутали в тепло та увагу, як це робить туман, коли спадає на землю.

Історія створення. В чому натхнення.
Я дуже люблю захід сонця. Іноді, коли мене він особливо чіпляє, я його фотографую, щоб зафіксувати саме цей момент. І от, одного разу, цього літа, проїжджаючи по окраїні свого рідного міста, був саме такий захід сонця. Я не втрималася, зупинилась, спостерігала, насолоджувалася, сфотографувала, щоб поділитися з іншими. Але ділитися фото вже було не цікаво, бо я вже могла зробити це через живопис.

Історія створення. В чому натхнення.
Розпочався карантин 2020 року. Задля безпеки я, як і всі, опинилася зачинена вдома. З двома дітьми і зі шкільними завданнями старшої донечки-першокласниці. Я лише почала оживати після зимових депресивних станів – і тут знову стрес.

Щоб вижити морально я почала згадувати найпрекрасніші моменти свого життя. Одним із них була моя поїздка до Польщі 2006 року. Я згадала, що з тієї подорожі маю фото одного надзвичайного місця: посеред полів спекотного літа, як оазис, був живописний та освіжаючий куточок – невеличке озерце, яке оточили дерева. В середині мене ніби воскресла якась частинка.

Мені захотілося поділитися цим місцем, цим станом. І я взяла до рук пензлі. Кожен мазок на полотні сповнений позитивними емоціями й щастям, які я відчувала тоді і під час написання.